НАЗВА ¶

setfont - завантажує екранні EGA/VGA шрифти для консолі

СКЛАДОВІ ¶

setfont [-O font+umap.orig ] [-o font.orig ] [-om cmap.orig ] [-ou umap.orig ] [- N ] [ font.new ... ] [-m cmap ] [-u umap ] [-h H ] [-v] [-V] X setfont command setfont command"

ОПИС ¶

Команда setfont зчитує шрифт з файлу font.new і завантажує його в EGA/VGA знакогенератор, або відповідно виводить попередній шрифт. Вона також може завантажувати різні таблиці відображення шрифтів і виводити попередні версії.

Якщо не подано аргументів(args) (або подано лиш опції - N для деякого числа R N ), то за обумовленням завантажується шрифт (8x N ) (див. нижче). Можливе завантаження кількох малих шрифтів, які всі містять Юнікодову таблицю, і setfont комбінує їх, і завантажить їх об'єднання. Typical use:

ФОРМАТИ ШРИФТІВ ¶

В Linux-і стандартним форматом шрифту є PSF-шрифт. Він має заголовок що описує властивості шрифту, такі як; розмір шрифту, подано зображення в точкових малюнках(bitmaps), додатково супроводжуються поданням юнікодової таблиці відображення - значення юнікоду для кожного ґліфу. Розпізнаються, також, деякі (застарілі) формати шрифтів. Якщо вхідний файл має формат кодової сторінки (ймовірно з суфіксом .cp), що містить три шрифти з розмірами для прикладу 8x8, 8x14 і 8x16, то необхідно використати лише одну з опцій -8 або -14 або -16 . Raw файли шрифтів це двійкові файли розміром 256* N байт, містять побітові зображення для кожного з 256 символів, один байт на одну лінію, і N байт на символ (0 < N <= 32). Більшість шрифтів має ширину 8 біт, але з фреймбуфером(framebuffer device) (fb) можуть використовуватися інші величини ширини.

ВИСОТА ШРИФТУ ¶

Програма setfont не має вбудованих відомих VGA-відеорежимів, а лиш дає запит ядру на завантаження символів, з визначеними побітними зображеннями, в пам'ять відеокарти. Хоча, починаючи з Linux 1.3.1 ядро вже знає досить про EGA/VGA відеорежими, щоб вибирати різні лінійні розміри. Обумовлену висоту символів буде становити число N взяте зі шрифту або оголошене опцією. Хоча користувач може визначити іншу висоту символів H використавши опцію -h .

КОНСОЛЬНА ТАБЛИЦЯ ВІДОБРАЖЕНЬ ¶

Декілька відображень включені в шлях виходу користувацької програми на консольний дисплей. Якщо консоль є в режимі utf8 (див. start_unicode (1)) то ядро очікує, що вихідні дані користувацької програми кодовані в UTF-8 (див. utf-8 (7)), і конвертує його в юнікод (ucs2). В протилежному випадку використовує таблицю переводу з 8-бітового виводу програми до 16-бітних значень юнікоду. Така таблиця називається R Unicode console map . Є їх чотири: три вбудовані в ядро, четверта встановлюється для використання командою setfont з опцією -m . Еscape-послідовності вибирають між цими таблицями; після чого завантажиться R cmap , setfont дасть на виході escape-послідовність Esc ( K це зробить активною перетрансляцію.

Придатні аргументи для опції -m є наприклад R 8859-1 , R 8859-2 , ..., R 8859-15 , R cp437 , ..., R cp1250 .

Враховуючи юнікодове значення символу що буде відображений, ядро знаходить правильний ґліф в шрифті використавши про шрифт з юнікодової таблиці відображення і відобразить його.

Old fonts do not have Unicode mapping info, and in order to handle them there are direct-to-font maps (also loaded using R -m ) that give a correspondence between user bytes and font positions. The most common correspondence is the one given in the file trivial (where user byte values are used directly as font positions). Other correspondences are sometimes preferable since the PC video hardware expects line drawing characters in certain font positions.

Giving a -m none argument inhibits the loading and activation of a mapping table. The previous console map can be saved to a file using the -om file option. These options of setfont render mapscrn (8) obsolete. (However, it may be useful to read that man page.)

ТАБЛИЦЯ ВІДОБРАЖЕНЬ ЮНІКОДОВОГО ШРИФТУ ¶

The correspondence between the glyphs in the font and Unicode values is described by a Unicode mapping table. Many fonts have a Unicode mapping table included in the font file, and an explicit table can be indicated using the -u option. The program setfont will load such a Unicode mapping table, unless a -u none argument is given. The previous Unicode mapping table will be saved as part of the saved font file when the -O option is used. It can be saved to a separate file using the -ou file option. These options of setfont render loadunimap (8) obsolete.

The Unicode mapping table should assign some glyph to the 'missing character' value U+fffd, otherwise missing characters are not translated, giving a usually very confusing result. Usually no mapping table is needed, and a Unicode mapping table is already contained in the font (sometimes this is indicated by the .psfu extension), so that most users need not worry about the precise meaning and functioning of these mapping tables. Можна додати юнікодову таблицю відображення до шрифту psf, використавши psfaddtable (1).

ОПЦІЇ ¶

ФАЙЛИ ¶

/usr/share/kbd/consolefonts

обумовлена тека для шрифтів.

/usr/share/kbd/unimaps

обумовлена тека для юнікодових таблиць відображення.

/usr/share/kbd/consoletrans

обумовлена тека для екранних таблиць відображення.

Обумовлений шрифт є у файлі default (або default8x N якщо подана опція -N для деякого числа N) ймовірно з відповідним розширенням (типу .psf).

ДИВИСЬ ТАКОЖ ¶

psfaddtable (1), start_unicode (1), loadunimap (8), utf-8 (7), mapscrn (8)